Контактний дерматит

Контактний дерматит — що це за захворювання і як воно проявляється

Контактний дерматит — це запальна реакція шкіри, яка виникає після безпосереднього контакту з подразником або алергеном. Цей стан проявляється почервонінням, набряком, свербежем, іноді — висипом або лущенням. Існує два основних типи: простий контактний дерматит та алергічний контактний дерматит.

Контактний подразнювальний дерматит виникає практично одразу після взаємодії з агресивною речовиною. Алергічний варіант має інший механізм — він розвивається поступово після кількох контактів, коли організм вже сформував імунну відповідь на конкретний алерген.

Часті тригери включають:

• Побутову хімію: засоби для чищення, мийки посуду, пральні порошки.
  
  
• Метали, особливо нікель та хром, що містяться в прикрасах або ґудзиках.
  
  
• Косметику: креми, декоративну продукцію, аромати.
  
  
• Латекс — у медичних рукавичках, іграшках або товарах для дому.
  
  
• Рослини, ефірні олії, будівельні суміші та клеї.
  
  

Контактний дерматит — це не лише косметична проблема. За відсутності лікування він може стати хронічним і значно знизити якість життя.

Причини та механізми розвитку контактного дерматиту

Контактний дерматит виникає внаслідок впливу на шкіру подразнюючих або алергенних речовин. При простому контактному дерматиті відбувається безпосереднє пошкодження поверхневого шару шкіри — це може статися вже після першого контакту. Алергічний тип потребує часу для формування чутливості, тому симптоми з’являються лише після повторного впливу речовини.

Основні чинники ризику:

• Ніжна або надто чутлива шкіра.
  
  
• Наявність супутніх дерматозів, таких як екзема чи атопічний дерматит.
  
  
• Часте миття рук із використанням агресивних мийних засобів.
  
  
• Робота в умовах постійного контакту з хімією або алергенами (медпрацівники, будівельники, працівники салонів краси).
  
  
• Генетична схильність до алергічних реакцій.
  
  

Контактний подразнювальний дерматит виникає без залучення імунної системи, на відміну від алергічного варіанту, який є наслідком імунної відповіді. Розуміння типу реакції дозволяє підібрати адекватне лікування і запобігти ускладненням.

Симптоми контактного дерматиту: як розпізнати захворювання

Контактний дерматит проявляється запаленням шкіри у місці взаємодії з подразником або алергеном. Найтиповіші симптоми — почервоніння, свербіж, печіння, сухість, набряк. Іноді з’являються тріщини, лущення або пухирі з прозорим вмістом. Уражена ділянка часто болюча або викликає постійний дискомфорт.

Простий контактний дерматит починається відразу після контакту. Запалення обмежене лише зоною дотику, чітко окреслене. Шкіра грубіє, стає сухою, можуть з’явитися мікротріщини. Реакція залежить від концентрації речовини та часу її дії.

Алергічний контактний дерматит розвивається повільніше. Спочатку спостерігається почервоніння, потім — сверблячий висип, який може поширюватися за межі зони контакту. Часто висип зливається у більші вогнища, викликаючи виражене свербіння.

На відміну від грибкових або атопічних захворювань, контактна форма чітко пов’язана з конкретною речовиною. Уважний аналіз анамнезу та локалізації симптомів дозволяє лікарю точно встановити діагноз.

Типові зони прояву контактного дерматиту: де виникає найчастіше

Контактний дерматит найчастіше з’являється на відкритих ділянках тіла або там, де шкіра регулярно стикається з подразниками. Локалізація висипань безпосередньо залежить від типу речовини, яка викликає реакцію, а також від способу життя чи професійної діяльності людини.

Найбільш поширена зона — кисті та пальці рук. Вони найчастіше контактують із мийними засобами, побутовою хімією, антисептиками або латексними рукавичками. У таких випадках розвивається простий контактний дерматит, який проявляється сухістю, тріщинами та лущенням.

На другому місці за частотою — обличчя. Запалення може виникати через використання косметики, захисних масок або засобів догляду. Найчастіше уражаються щоки, підборіддя, область навколо очей і перенісся.

Інші зони:

• Шия та зап’ястя — особливо чутливі до металів у прикрасах (нікель, хром).
  
  
• Стопи та пальці ніг — можуть реагувати на синтетичні шкарпетки, взуття з неякісних матеріалів або підвищену вологість.
  
  
• Область навколо рота у дітей — часто подразнюється через слину, залишки їжі, серветки або креми.
  
  

Правильне визначення зони ураження дозволяє швидше виявити подразник і підібрати ефективну терапію.

Особливості контактного дерматиту у дітей

Дитяча шкіра надзвичайно чутлива, тонка й легко вразлива. Навіть короткочасний контакт з подразником може спричинити сильну реакцію. У немовлят контактний дерматит часто виникає в зоні підгузків, на обличчі, шиї та за вухами. Найпоширеніші тригери — вологі серветки, креми, синтетичні тканини, залишки їжі та шерстяний одяг.

Особливості перебігу дерматиту в дитячому віці:

• Стрімкий розвиток симптомів навіть при слабкому подразненні.
  
  
• Висока чутливість до побутових та харчових алергенів.
  
  
• Схильність до мокнуття, сильного свербежу і подряпин.
  
  
• Часте приєднання інфекцій при порушенні цілісності шкіри.
  
  
• Загальна збудженість дитини, плач, проблеми зі сном.
  
  

Діагностика проводиться обережно, із врахуванням віку, анамнезу та стану шкіри. Призначаються щадні методи терапії — заспокійливі емоленти, м’які креми без ароматизаторів, при потребі — антигістамінні препарати. Лікування завжди підбирається індивідуально, з урахуванням безпеки для дитячого організму.

Як діагностується контактний дерматит

Діагностика контактного дерматиту починається з ретельного огляду шкіри та збору анамнезу. Лікар звертає увагу на розташування висипань, характер ураження, інтенсивність свербежу й можливу залежність симптомів від контакту з певними речовинами. Важливо з’ясувати, коли саме з’явились перші ознаки, як швидко вони розвивалися та чи були схожі епізоди раніше.

Для підтвердження алергічного контактного дерматиту застосовується патч-тест — шкірна проба з використанням потенційних алергенів. На спину пацієнта наклеюють спеціальні пластини з мікродозами речовин, які знімають через 48–72 години. Реакція шкіри допомагає точно визначити подразник.

У складних або повторюваних випадках можуть знадобитися додаткові дослідження:

• Мікроскопія для виключення грибкових уражень.
  
  
• Діагностика можливого бактеріального інфікування.
  
  
• Обстеження на фонові дерматози (екзема, псоріаз тощо).
  
  

Комплексна оцінка дозволяє відрізнити контактний дерматит від інших захворювань шкіри та підібрати найбільш ефективну терапію.

Лікування та профілактика контактного дерматиту

Лікування контактного дерматиту спрямоване на усунення запалення, зменшення свербежу та запобігання рецидивам. Найперше — повне припинення контакту з провокуючою речовиною. Без цього навіть найефективніші препарати не дадуть тривалого результату.

Основні методи терапії:

1. Місцеві засоби — протизапальні креми з кортикостероїдами, негормональні мазі, а також емоленти для відновлення шкірного бар’єра.
   
   
2. Антигістамінні препарати — допомагають зняти свербіж та зменшити алергічну реакцію.
   
   
3. Антисептична обробка — потрібна при наявності тріщин, подряпин чи мокнучих ділянок.
   
   
4. Фототерапія — застосовується у хронічних випадках за рекомендацією дерматолога.
   
   

Профілактика ґрунтується на правильному догляді за шкірою: уникненні агресивної побутової хімії, використанні рукавичок, переході на гіпоалергенну косметику та текстиль. Не менш важливо — регулярне зволоження, захист від холоду, вітру та надмірної вологості. Дотримання цих принципів допоможе уникнути загострень і повернути шкірі здоровий вигляд.

Можливі ускладнення контактного дерматиту: що буде, якщо не лікувати

Якщо не звертати увагу на симптоми контактного дерматиту або відкладати лікування, шкірний процес може ускладнитись. Постійна дія подразника призводить до хронічного запалення з ущільненням шкіри — ліхеніфікацією. Шкіра грубіє, стає менш еластичною, з’являються глибокі тріщини.

Через пошкоджені тканини легко проникають бактерії та грибки, що спричиняє вторинне інфікування. Такі випадки потребують тривалішого та складнішого лікування, можуть залишити рубці або пігментні плями.

Страждає і якість життя: постійний свербіж, печіння, біль ускладнюють сон, викликають втому, дратівливість. Видимі висипання на руках чи обличчі можуть стати причиною емоційного дискомфорту, зниження самооцінки, уникання соціальних контактів.

Контактний дерматит — це не просто подразнення. Це дерматологічне захворювання, яке потребує уваги. Вчасна терапія й щоденний догляд допомагають уникнути ускладнень і повернути шкірі здоровий вигляд.

 

Самостійне лікування контактного дерматиту часто виявляється неефективним і навіть може погіршити стан шкіри. Точне визначення типу дерматиту, виявлення конкретного подразника та підбір безпечної терапії можливі лише після консультації з дерматологом. Фахівець оцінить клінічну картину, за потреби проведе шкірні проби й складе індивідуальний план лікування. Вчасне звернення до лікаря дозволяє зупинити запалення на ранньому етапі, уникнути ускладнень і досягти тривалої ремісії.